"FriendlyTeam"

Ігор ЧОРНОВОЛ

Ось уже майже два роки провідною темою в польсько-українському діалозі є проблема терору на Волині під час другої світової війни. Причиною цього став вихід з друку в 2000 р. ґросбуху Владислава й Єви Сємашків "Ludobojstwo, dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Wolynia" (т. 1-2). Його видання фінансувала Канцелярія президента Польщі, Бюро національної безпеки при Канцелярії президента Польщі, міністерство культури та національної спадщини

Успіху видання сприяли, безумовно, стереотипи історичної пам'яті. Ще в середні віки розпочав формуватися міф про расову вищість поляків та їхню цивілізаційну місію на сході, а водночас -- про біологічного людиноненависника українця, що мріє про "зарізання" ще якоїсь частини поляків вже з пелюшок. Така бібліографія нараховує тисячі позицій, тому закономірно, що вона вплинула й на історичну пам'ять суспільства, хоча більшість це й не усвідомлює. Так, якщо інформація про кримінальний злочин потрапляє в медії, і якщо підозра падає на українця, то коментують це особливо жваво. Маємо приклад звірячого вбивства українця польським поліцаєм тільки за те, що він не зупинив на його вимогу автомобіль. Я сам двічі зазнавав нападів п'яних поляків (у 1991р. у Перемишлі і 1992р. у Любліні, щоправда, вони кричали, що я москаль, а випадкові перехожі допомагали мені втихомирювати своїх буйних співвітчизників). Заради справедливості відзначу, що проукраїнська бібліографія також нараховує тисячі позицій, і на загал я не маю підстав звинувачувати польську націю в шовінізмі, а тим більше інтеліґенцію, яка створила найпотужнішу в світі неукраїнську україніку. Але те, що частина суспільства все ж його плекає -- факт незаперечний. Зайдіть у Польщі у будь-яку книгарню і зверніть увагу на велику кількість шовіністичної літератури. І обов'язково полистайте будь-який "кресовий" часопис типу "Narubiezy" -- їх зараз десятки. У львівських кулуарах вже шкодують, що українські магазини не пропонують набору антипольських книжечок і кажуть, що свідчить це не про нашу толерантність, а про брак патріотизму. Варто зауважити, що ось уже близько 15 років ніхто з поляків не береться з'ясовувати стосунки з німцями, хоча підозрюю, що в численних війнах з ними поляки пролили-таки більше крові, ніж з нами. Натомість, згаданий Поліщук на всі лади вихваляє українських комуністів і картає Єжи Ґєдройця (nota bene, людину, яка символізує польський інтелект ХХ ст.) за українофільство. Бо якась його далека родичка одружилася з родичем одного з провідників ОУН. Тому паризька "Kultura" -- це верхівка ледь не масонської ложі з загадковими й містичними прагненнями.
Безумовно, проблема має й правовий характер. Все впирається у правову оцінку УПА -- армії без держави, яка не визнана учасником другої світової війни і обтяжена обвинуваченнями передовсім в Україні. І тут справа заходить у глухий кут. Бо комуністи, прихильники яких становлять близько чверті нашого суспільства, ніколи на це не погодяться. До того ж, насправді національною меншиною в Україні є не росіяни, а ми, україномовні. І вони також на це не погодяться. Як і ми, україномовні, не погодимося на засудження УПА.
Тож що робити? Як вважає Ярослав Ісаєвич, найкраще, якби про історію дискутували лише історики і поляки говорили б про провини польської сторони, а українці -- української. На жаль, це майже ідилія. Хоча істотний фаховий діалог на цю тему мав місце ще до появи праці Сємашків. Просто справжні фахівці не схильні до шоуменства: мудрість пізнається з бесіди, а мудреці -- з мовчання. Тож припинімо шоу на цвинтарі, вшануймо всіх загиблих, не лише своїх, і промовмо: "Отче наш..."

Ворвавшись в Киев вместе с оккупантами, курень принимал участие в первых пяти днях Бабьего Яра. И потом 725 дней волок на Бабий Яр всех неугодных нацистскому режиму. Этим прославились не только ландскнехты из «Буковинского куреня», но и их «собратья» из 23-го батальона полиции безопасности СД, из 114, 115, 117-го батальонов полиции, из сотни тяжелого оружия, из школы полиции, созданной в Киеве (А.Шлаен. Бабий Яр. — Киев, 1995, с. 409).

Первой из Житомира 21 сентября 1941 года прибыла передовая команда украинской полиции во главе с Б. Коником, а 23 сентября — «казачья сотня» под командованием И. Кедюмича. И Коник, и Кедюмич представляли ОУН бандеровского направления, в то время как прибывший в эти же дни «Буковинский курень» являлся формированием ОУН мельниковцев. К 26 сентября в Киеве собралось свыше двух тысяч украинских полицаев и эсэсовцев.

Киевских евреев, которым удавалось найти убежище и спрятаться, оуновские предатели разыскивали и убивали. Особенно в этой каиновой работе отличились полицаи Кабайда, Устименко, Ющенко и Баранюк. Эти предатели, как правило, патроны экономили, а убивали свои жертвы лопатами. «Казак» Ющенко, обнаружив в одном из убежищ еврейскую девушку, покалечил ее лопатой, после чего живьем захоронил в яме, тщательно утрамбовав землю.

Затем «буковинцы» будут разбросаны по различным подразделеням полиции (45, 109, 115, 118-й батальоны), в составе которых продолжат карательную деятельность против партизанского населения Белоруссии. В конце войны многие из них окажутся в немецкой 30-й дивизии СС и украинской 14-й дивизии СС «Галичина», вместе с вояками которых оставят кровавые следы в Польше, Франции, Словакии...

А вот как вспоминала зверства полицаев-оуновцев в Киеве еврейка Дина Проничева: «Обезумевшие люди вываливались на оцепленное войсками пространство — этакую площадь, поросшую травой. Вся трава была усыпана бельем, обувью, одеждой.

Украинские полицаи, судя по акценту, — не местные, а явно с запада Украины, грубо хватали людей, лупили, кричали:

— Роздягаться! Швидко! Быстро! Шнель!

Кто мешкал, с того сдирали одежду силой, били ногами, кастетами, дубинками, опьяненные злобой в каком-то садистском раже» (Сборник документов, воспоминаний, произведений «Бабий Яр». Сост. д-р Ш. Спектор, М. Кипнис. — Иерусалим, 1991, с. 53).

Невозможно умалить «вклад» ОУН в укрепление своими кадрами администрации немецких концлагерей, узниками которых в значительной мере были предназначенные к тотальной ликвидации евреи. Эту особенность подчеркивает западный исследователь Гордон Уильямсон в своей книге «СС — инструмент террора» (The SS: Hitler’s instrument of Terror, Brown Pachaging Limited, 1994), которая в 1999 году издана на русском языке в Смоленске. «Зачастую менее чем четверть лагерной охраны составляли немцы, — пишет Уильямсон, — остальные набирались в основном из числа вспомогательных добровольческих отрядов с оккупированных территорий, особенно с Украины». И далее: «Они проявляли такую же жестокость, как и охранники-эсэсовцы, и зверства, о которых вспоминали оставшиеся в живых узники, зачастую относятся к действиям украинских охранников, отличавшихся яростным антисемитизмом» (с. 191)

[Deales]: ты и на работе такая?
[Deales]: строгая, справедливая очень, а потом, когда тебе говорят, что ты злая, ты говоришь или пишешь "мурк" =)
[Deales]: и тогда нету слов... и лучше поставить значок >_<

Сообщение отредактировал Nova - Суббота, 31-Янв-2009, 23:55

К стати, у нас эти левики будут на гербовой накидке, если не ошибаюсь ))

[Deales]: ты и на работе такая?
[Deales]: строгая, справедливая очень, а потом, когда тебе говорят, что ты злая, ты говоришь или пишешь "мурк" =)
[Deales]: и тогда нету слов... и лучше поставить значок >_<

Сообщение отредактировал Nova - Воскресенье, 01-Фев-2009, 00:13

О-о-о, какой у нас народ, постоянно только плачится.

Это называется "удар из-под тишка". Будучи братскими народами, объединенными под единым знаменем СССР, и при этом всем "точить зуб" за то, что произошло 2-3 века назад?

Если наша нация не умеет прощать и лишь жаждит мести, причем мести не достойной - "с глазу на глаз" - а удар в спину, и может только плакать о том "какие мы бедные несчастные", тогда я отказываюсь носить статус "гражданина Украины".

Лонлик, твоя информация тоже односторонняя.

Зато сейчас население западной Украины не гнушается выехать в Польшу на заработки.

Неадекватные - мы. Остальное - ответная реакция на наши действия.

Насчет этого аспекта ты много не знаешь, очень многих фактов. И кстати, Россия поставку газа нам не перекрыла.

Но разговор сейчас не об этом. Вернемся к тому времени, когда Украина в состав СССР в качестве УССР.

Ты тоже не можешь жить независимо от своих соседей. В цивилизованном обществе учитываются не только личные интересы, но и интересы других личностей тоже. Точно так же и в политике государств. Или ты готов отказаться от всего импорта из-за рубежа? С твоих слов "независимость и демократия" - это сродни тому, чтоб огородить страну забором и жить в ней. На это пример: закройся у себя дома и никуда не выходи - сколько ты сможешь так прожить?

Относительно УПА:
УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, котра потужно протистояла Німецьким і Радянським каральним військам.
Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німецького фашизму і Московського більшовизму.